Розвиток креативного мислення

Розвиток

креативного мислення

на уроках математики

В останні роки у педагогічних колах всього світу активно обговорюють питання: що таке школа ХХІ століття?

Відповіді різняться, однак учителі погоджуються в одному: зміни необхідні. Сучасним учням потрібен зовсім

інший набір здатностей, ніж їхнім попередникам. Навіть виникло поняття «навички ХХІ століття», що охоплює

також деякі якості особистості, зокрема:

Ø              Креативність та інтелектуальна допитливість – здатність

                 до оригінальності та інновацій;

Ø              Критичне та системне мислення – мислення, що дає змогу

                 людині формулювати вірогідні судження для окреслення, аналізу

                та розв’язання проблем;

Ø              Комунікативні навички – використання різних видів спілкування;

Ø              Навички особистісної та групової взаємодії – затність

                 співпрацювати з іншими;

Ø              ІТ-обізнаність – використання інформації та медіа;

Ø              Здатність до самоосвіти і здатність адаптуватися до умов навчання                                     в інших

культурах та суспільствах.

Переглядаючи цей перелік, уявляємо собі допитливого учня із жагою до знань, який використовує всі

навколишні ресурси для навчання, може визначати проблеми, креативно їх розв’язувати, застосовувати свої

знання для розв’язання реальних життєвих ситуацій, активно діє, зазнає невдач, навчається на помилках,

пробує знову і домагається свого. Однак нині, на жаль, не всі учні мають розвинені навички і готові до

самостійного життя. Це є свідченням того, що необхідно модернізувати традиційний підхід до навчання,

зробити його таким, що відповідає вимогам сучасності.

Зважаючи на вищезазначене, вважаю тему розвитку креативного мислення учнів актуальною. Кожна

особистість має творчий потенціал. Водночас творча особистість – це не тільки особистість, що потенційно

володіє здібностями до творчості, але й проявляє себе в систематичній творчій діяльності. Під «креативною

особистістю» слід розуміти таку, що має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто

нестимульовану ззовні пошукову діяльність. Тому роботу з дітьми організовую так, щоб переважав фактор

пошуку, а це стимулює розвиток  здібностей кожної дитини, самодіяльності, вільного вираження свого «Я».

Креативність (від англ. - створювати) – творчі здібності індивідума, які характеризуються готовністю до

створення принципіально нових ідей, що відрізняються від традиційних або прийнятих схем мислення і

входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора, а також здатність розв’язувати проблеми,

які виникають всередині статичних систем.

Творчість – це здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити розв’язки в нестандартних ситуаціях. Це

спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого осмислення свого досвіду.

      Чим більше ми надаємо дітям можливості для конструктивної творчості, тим більш ймовірним стає їх

позитивне самовизначення в процесі формування особистісних якостей. Креативність – це процес

дивергентного мислення, де під дивергентним мисленням розуміється не спрямоване мислення, а здатність

мислити ширше, тобто бачення різних сторін об’єкта, що вивчається; уміння мислити «в різних напрямах».

          Мета розв’язання проблеми:

- навчити дітей мислити в різних напрямах;

- навчити знаходити розв’язання в нестандартних ситуаціях;

- розвивати оригінальність мислительної діяльності;

- навчити дітей аналізувати проблемну ситуацію, яка виникла, з різних сторін;

- розвивати властивості мислення, необхідні для подальшої плідної життєдіяльності та адаптації до

швидкозмінного світу.

- удосконалення сучасного уроку;

- формування самостійності дітей у здобутті знань та застосуванні їх на практиці.

            Під час підготовки уроків враховую такі принципи:

 - принцип відкритості завдань, який означає, що деякі вправи мають не один, а декілька варіантів

 - збагачення пізнавального простору найрізноманітнішими предметами і стимулами;

 - надання учням можливості активно давати запитання, пізнавальної активності в цілому;

 - допомога дітям у вираженні їх ідей;

 - доброзичливе ставлення до ідей учасників обговорення;

 - створення безпечної психологічної атмосфери;

 - недопущення незадовільної оцінки творчих ідей дитини, прояв співчуття до невдач;

 - використання особистого прикладу, ведучого творчого підходу до розв’язання проблем;

 - можливість самостійного пошуку розв’язків.

  В процесі занять в учнів розвиваються уміння:

- уміння аналізувати проблемні ситуації;

 - уміння висувати альтернативні гіпотези розв’язання проблемних ситуацій;

  - уміння вирішувати протиріччя;

 - уміння створювати творчі завдання.

 В роботі з розвитку творчих здібностей задіяна не тільки інтелектуальна, а й моторико-рухова сфера дітей.

Потрібно пам’ятати про нескінченну різноманітність індивідуальних проявів творчості і не робити негативних

висновків на основі короткого тестування. Однак в практичній діяльності часто виникає необхідність у

швидкій орієнтувальній оцінці здібностей учнів для відсліджування ефективності занять, спрямованих на

розвиток творчих здібностей учнів. Уроки повинні мати можливість не тільки розвивати і підтримувати інтерес

до математики, а, відповідно, бажання займатися нею і набувати нові знання з предмету, але й сприяти

розвитку особистості, її мислительної діяльності: уміння виділяти головне в проблемі; формування високого

рівня елементарних мислительних операцій (аналізу і синтезу, порівняння, аналогії, класифікації).

 1.  Які спільні ознаки квадрата і прямокутника?

 2. Який знак потрібно поставити між 2 і 3, щоб одержали число, більше 2,

     але менше 3?

 3. Обчислити суму чисел від 1 до 100.

 4. Знайдіть зайву фігуру.

  Розвитку креативності сприяє аналогія, яка допомагає людині при розв’язку життєвих ситуацій і при

опануванні математикою. Використання аналогії в математиці є одним із основних методів при пошуку

доведення теореми, розв’язання задач. Широко використовую аналогію при розв’язанні текстових задач.

Наприклад, за аналогією з першою парою підберіть слово в другій парі: додавання – сума, ділення - …;

квадрат – куб, коло - … .

 Задачі, що розв'язуються у шкільному курсі математики, умовно поділяють на такі типи задач,вважаються

стандартними:

• задачі «на рух»;

• задачі «на сумісну роботу»;

• задачі «на планування»;

• задачі «на залежність між компонентами арифметичних дій»;

• задачі «на відсотки»;

• задачі «на суміші»;

• задачі «на розбавлення»;

• задачі «з буквеними коефіцієнтами»;

• інші види задач.

  Класифікація – загально-пізнавальний прийом мислення, який сприяє розвитку креативності. Суть його - в

розбитті множини явищ або об’єктів, які розглядаються на підмножини. Наприклад: знайдіть зайве слово: 15;

36; 48; 90; 102.

             Для розвитку уміння узагальнювати пропоную учням такі завдання: дайте загальну назву об’єктам,

що входять в одну групу (сума, добуток – це … ; - 6, 3, 0, - 5,3 – це … ).

Учитель є посередником між дитиною й цілими поколіннями, і лише через нього діти пізнають дійсність. І це

«через» означає, що різні цінності, знання, морально-етичні норми не доходять до дітей у стерилізованому

вигляді, а несуть у собі особисті риси вчителя, його оцінки, ставлення, його світогляд. Гуманний педагог,

прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Саме такий учитель покликаний розвивати креативні здібності учнів. Його головне завдання - не «донести»,

«пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед

ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що народжується безпосередньо у класі. Нові умови

навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажаючих із кожного питання, не відкидаючи жодної

відповіді, стати на позицію кожного, хто відповідає, щоби зрозуміти логіку його міркування та знайти вихід із

постійно мінливої навчальної ситуації. Педагоги аналізують відповіді дітей і непомітно ведуть їх до розв'язання

проблем. Навчання логіки, дискусії, діалогу, розв'язання проблеми не передбачає швидкого одержання

правильної відповіді. Тому можливі ситуації, коли на одному уроці не вдається відкрити істину.

Робота в системі розвитку креативного мислення дає змогу, виконуючи цікаві для дітей завдання, підійти до

проблеми з різних боків, спонукає учнів мислити, знаходити способи вирішення проблем, демонструє

варіативність підходу до їх розв'язку, учить міркувати, доводити, обґрунтовувати свою думку. Школяр із

перших кроків у опануванні знань має шукати спосіб дій, учитися користуватись ним, і користується успішно,

доки не постане перед ним нова проблема... І знову починається пошук...

Уроки передбачають роботу індивідуальну, групову та в парах. Таке поєднання дозволяє навчити дитину

слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників. Спілкування з однолітками набагато простіше для дитини,

ніж спілкування з дорослими. На сьогодні показником якісної діяльності вчителя є  уміння учнів  дискутувати,

доводити власне твердження, володіння достатнім словниковим запасом, перенесення знань, умінь і навичок

у нові ситуації, прояв  критичності і незалежності суджень, здатність фантазувати, допитливість,

винахідливість,  уміння працювати з різними словниками та довідковою літературою, здатність висувати

гіпотези, знаходити несподівані асоціації, прояв самостійності. Для розвитку вміння аналізувати, порівнювати

пропоную різні цікаві завдання. Нові поняття й відношення між ними не даються дітям у готовому вигляді.

Діти «відкривають» їх самі у процесі самостійної дослідницької діяльності. Я лише спрямовую цю діяльність і,

як підсумок, роблю висновок, даючи точне формулювання алгоритму дії та знайомлячи із загальноприйнятою

системою позначення.

 Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних

здібностей у процесі набування знань є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне

забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного

 Класичний урок не завжди користується популярністю у підростаючого покоління і не завжди дає бажаний

результат. Йдеться не про повну відмову від методик викладання, що склалися історично, а про використання

інновацій, які урізноманітнюють навчання цікавими творчими пошуками та несподіваними відкриттями,

перетворюють традиційний урок в інтерактивний, інтенсивний, що сприяє гармонійному формуванню творчої

та діяльнісної особистості учня.

 У своїй роботі використовую :

- інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – комп’ютер, мультимедійний проектор, інтерактивну дошку,

інтернет, програмне забезпечення, мультимедійні презентації;

-   інтерактивне навчання – технології кооперативного навчання (робота в парах, ротаційні трійки, два -

чотири – всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум); колективно-групової діяльності (обговорення

проблеми в загальному колі, мікрофон, незакінчені речення, навчаючи - учусь, мозковий штурм, ажурна

пилка, вирішення проблем); ситуативного моделювання(імітаційні ігри); опрацювання дискусійних питань

(метод ПРЕС,  займи позицію);

-  метод проектів;

- рівневу диференціацію,

- проблемне викладання ( створення проблемної ситуації – проблемний діалог – традиційні пояснення

заміняють «відкриттям знань»),

- задачі практичного змісту;

- нестандартні уроки (урок-змагання, урок-казка, круглий стіл, інтегровані уроки, урок-подорож і т.д.);

- логічні задачі, кросворди, ребуси,

- особистісно орієнтоване навчання ( підтримка та розвиток природних якостей учня, його здоров’я,

індивідуальних здібностей; допомога у становленні його суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації

особистості);

- міжпредметні зв’зки;

- психологічний супровід – створення емоційного настрою на початку уроку, релаксація, фізкультхвилинка,

рефлексія, ситуації успіху.

Завдання вчителя – формування та розвиток глибокого, осмисленого, творчого підходу дітей до розгляду тих

чи інших проблем у процесі навчання. Якісне засвоєння навчального матеріалу досягається тільки за умови

гармонійного синтезу всіх каналів сприйняття інформації. Саме тоді матеріал, що вивчається, стає

максимально допустимим і зрозумілим.

  Бачити результати своєї праці – один із стимулів формування інтересу до знань. Ефективна діагностика

навчальних досягнень учнів є однією з головних умов досягнення ними успіхів у навчанні чи не на всіх його

-                різнорівневі завдання

-                тести,

-                математичні диктанти і самодиктанти,

-                самостійні, практичні, контрольні роботи,

-                математичне лото,

-                кодовані вправи,

-                інтерактивні вправи типу «Продовж речення», «Вірю – не вірю», ь    «Знайди помилку» і т.п.

По можливості використовую діяльнісний метод навчання, при якому діти виступають у ролі активних шукачів

інформації, дослідників, доповідачів, співрозмовників. Отримуючи мінімум готових фактів, діти виявляють

максимум активного творчого пошуку. Так, готуючись до уроків, школярі готують не лише повідомлення з

додаткової літератури, а створюють цілі проекти з даної теми.  Саме така робота сприяє глибокому засвоєнню

знань, розвитку пізнавальних інтересів, креативному збагаченню особистості. Емоційного забарвлення урокам

надають ігрові моменти, подорожі, зустрічі з казковими героями. Практичні роботи, експерименти, творчі

пошуки запалюють в очах учнів вогники зацікавленості, які не згасають протягом тривалого часу. Бажання

дізнатись про щось нове з кожним днем зростає. Робота у групах, парах не дає можливості розгубитися

слабшим, кожний починає вірити у свої власні сили.

Зміни видів діяльності, уміле керування навчальним процесом сприяють розвитку креативних здібностей. За

словами Я. Коменського, «учитель - помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор», тому

він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів.

Коли йдеться про зміст шкільного курсу математики, то, звичайно, мають на увазі засвоєння учнями певної

системи математичних знань, умінь і навичок. Але не можна зводити все математичне навчання в шкоді до

передачі учням визначеної суми знань і навичок. Це обмежувало б роль математики в загальній

освіті.            

        Рівнева диференціація з урахуванням психології математичних здібностей учнів збільшує можливості

роботи вчителя. Такий підхід створює умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до

занять математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких задатків. Виконуючи посильні

завдання, учень отримує впевненість у своїх силах.

Розвиток творчого, логічного мислення учнів на уроках математики забезпечується обґрунтованим

поєднанням традиційних і активних методів навчання, ефективного підбору змісту навчального матеріалу,

широкого використання проблемної ситуації з опорою на зону найближчого розвитку учнів, створення

емоційно - доброзичливої пошукової атмосфери.

На уроках математики практикую різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне та логічне, творче

мислення. Розв’язуючи задачу, даю такі завдання - змінити умову таким чином, щоб вона розв’язувалась

іншим способом. Вважаю також корисним перетворення простих задач у складні. Використовую на уроці

цікаві задачі та задачі-жарти, числові, геометричні головоломки, математичні ребуси, які формують в дітей

критичне та логічне мислення, творчу уяву.

Розвитком творчого мислення на уроках математики необхідно керувати.  Організація   такої  діяльності  –

це   створення   сприятливих  умов  для  якісної навчально - виховної роботи, які передбачають:

- проведення навчання на високому рівні складності;

 - посилення роль гіпотетичного мислення, що сприяє здібності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та

захищати їх;

 - систематичне створення ситуації вибору для учнів і надання можливості здійснювати      цей          вибір;

   - підвищення ролі діалогічної форми навчання, як особливої взаємодії

 повноцінного розуміння, що зумовлює поєднання зовнішнього і внутрішнього діалогу.

Математичні знання – небхідна умова творчого мислення учнів. Шлях від мети до результату – це певним

способом організована взаємодія вчителя і учнів. Істотною ознакою будь-якої технології є досить детальний

опис кожного етапу на шляху досягнення результату. Відомо: дати в повному обсязі математичні знання -

необхідна умова розвитку особистості учня, його мислення. Іноді можна почути, що математика складна, суха

і нецікава наука. Людей, які люблять математику, це вражає й ображає. Математика сувора, але красива й

глибока, як чиста криниця, і завдання вчителя  полягає в тому, щоб розкривати перед учнями її емоційний

бік, чуйну і вродливу стать. Як краще цього домогтися? Красивими, цікавими уроками. Уроками, які

пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. На своїх уроках відводжу час для

розповіді про значення математики, про математику навколо нас, про зв'язок з іншими предметами.

 У 5-8 класах часто починаю урок з вікторини, яка виконує роль усної роботи теоретичної розминки і

розрахована на 3-5 хвилин. Вікторина складається з трьох груп питань, що відповідають трьом рівням знань

учнів. Враховуючи, що увага учнів 5-6 класі не стійка, переключаю увагу дітей з одного виду діяльності на

інший. Цьому сприяє «математична естафета». Так, при вивченні теми «Одночлен» в 7 класі, на кожен ряд

роздаю по однаковій картці, що грає роль естафетної палички, на якій зображено множене, наступні

множники і кінцевий результат – добуток. Учням потрібно «закрити кружечки», тобто заповнити порожні

місця добутками. Ця естафета розвиває в учнів вміння контролювати себе.

Готуючись до уроку, обов’язково знаходжу історичні факти та відомості, що доповнюють зміст підручника,

розкривають походження певних математичних термінів і понять, їх зв'язок з іменами вчених математиків.

Обізнаність з історичними фактами розширяє кругозір учнів, підвищує їхню загальну культуру, дає можливість

краще зрозуміти роль математики в сучасному суспільстві, поглиблює розуміння матеріалу, що вивчається.

У системі вивчення математики важливе місце посідає обчислювальна практика. На 5-6 класи припадає

основний  обсяг роботи обчислень з раціональними числами. У наступних класах ці навички розвиваються і

закріплюються, зростає питома вага наближених обчислень, використовується прикидка, оцінювання

результатів обчислень. Широке використання мікрокалькуляторів не зменшує ролі обчислень без них і

особливо усного виконання дій. Адже, користуючись мікрокалькуляторами, треба вміти робити прикидку

очікуваного результату й округлювати його до потрібної точності, замінюючи деякі операції усним

виконанням, уміти проаналізувати здобуту інформацію. Слід мати на увазі і розвиваючу функцію усних

обчислень: вони активізують увагу і пам'ять учнів, спонукають їх до раціональної діяльності. Якщо в учнів

середніх класів добре сформовані ці навички, це є запорукою того, що в старших класах розв'язування задач

не буде викликати особливих труднощів.

        Названі прийоми дають позитивні результати. Це видно із спостережень за діяльністю учнів і за

результатами ЗНО.

        Необхідною умовою розвитку креативних здібностей учнів є систематичне тренування у розв’язанні

задач. Завдання вчителя – збудити здібності своїх учнів, виховувати в них сміливість думки і впевненість у

тому, що вони розв’яжуть кожну задачу, у тому числі і творчого характеру.                Підбираючи завдання,

враховую, що:

 1. Потрібно точно знати їх мету, які результати слід отримати.

 2. Необхідно слідкувати за точністю виконання, щоб своєчасно проводити корекцію, якщо є в цьому потреба,

не закріплюючи помилок, слідкувати за результатами вправ, аналізувати, які досягнуті успіхи і на яких

недоліках слід фіксувати свою увагу, щоб ліквідувати їх.

 3. Кількість задач і вправ повинна бути достатньою для оволодіння умінням приймати той чи інший прийом

міркувань, дій, що дозволяють розв’язати проблему.

 4. Вправи не повинні бути випадковим набором однотипних завдань, а повинні сприяти розвитку

самостійності і творчості, для чого в їх основу треба покласти визначену систему, чітку сплановану

послідовність, їх поступове ускладнення, подання відомих об’єктів в нестандартній обстановці.

 5. Тренування не повинні перериватися на довгий час, розвиток мислення потребує постійного навантаження

на інтелект, виникнення труднощів на шляху мислення  учня.

  Готуючись до зустрічі з дітьми, керуюсь настановою В.О. Сухомлинського: «Будьте самі шукачами,

дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших».

 Сучасне суспільство все більше потребує творчої особистості, яка має високий рівень

адаптації і самореалізації, проектує своє майбутнє, свій шлях, ставить перед собою чіткі

завдання самовиховання, самовдосконалення та самоосвіти.

Креативність є характерною ознакою творчої людини, яка здатна за власною ініціативою

реалізувати свій потенціал, з вибором відповідних способів. Це потребує зміни

педагогічного супроводу, спрямування його на розвиток креативного середовища в

освітній установі.

Змінюється вектор педологічного супроводу, спрямованого на створення креативного

середовища освітньої установи. Саме середовище вибудовується навколо інтересів дитини

та виконує функцію адаптації школи до індивідуальних особливостей і суб'єктивних

потреб учнів.

Педагогічний супровід учня може здійснюватися  у двох варіантах:

-

-         індивідуально-особистістому.

У першому варіанті створення креативного середовища забезпечується системою

«вчитель-учень», де на основі засвоєних знань переважають діалогічні форми роботи.

Компоненти креативної особистості: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний та

комунікативний. Для розвитку їх необхідно розширяти рольовий простір кожного учня та

включати його в різноманітні види діяльності, які забезпечують йому творчу

самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин.

Використовуючи педагогічні технології формуємо інноваційну особистість, якій

притаманні:

-         внутрішня свобода (ситуації вибору, яка стимулює пізнавальний інтерес «Хочу все

знати», почуття відповідальності та власної значимості);

-         стабільність та стресостійкість - це керування  емоціями(відчувати настрій інших,

протистояти стресам, вміти переборювати відчуття страху, сорому);

-         адекватна самооцінка (саме вона формується та змінюється протягом усього

шкільного життя. Особливо нестабільним є підлітковий вік).

У практиці розвитку креативної особистості в процесі отримання освіти педагоги

рекомендують:

-         свідомо експериментувати з новими формами організації занять, здійснюючи пошук

методів максималізації підтримки, яку члени колективу надають один одному в творчому

-         намагатися створити у колективі атмосферу взаємодії та взаємного стимулювання

до висунення ідей;

-         розширювати участь і підвищувати зацікавленість кожного члена колективу у

творчому процесі;

-         постійно підкреслювати важливість оригінальних рішень в будь-яких предметних

-         використовувати повноцінні проекти та завдання для тренувальних завдань;

-         створити атмосферу постійного пошуку та припливу проблем (завдань). Один із

проявів креативності-не лише здатність оригінально вирішувати проблемами, але й

здатність знаходити нові;

-         Знаходити можливість заохочення нових думок та ідей, конструктивної критики;

-         позбавлятися стереотипів і позбавляти від них інших, позитивно реагувати на

запропоновані ідеї, заохочувати ідей;

-         накопичувати ідеї, неприйняті для вирішення конкретної задачі (вони можуть

знадобитися), пошук сфери застосування цих ідей;

-         надавати максимальну свободу в процесі творчості;

-         розробити разом з колективом рейтингову систему оцінювання творчого (та/або

креативного) внеску, заслуг і кінцевих результатів;

-         заохочувати аналіз успішного або неуспішного досвіду вирішення проблем;

-         розвивати та заохочувати взаємодію між групами, які паралельно вирішують власні

задачі та розробляють власні проекти;

-         підтримувати та допомагати в розширенні інформаційно-комунікативних каналів

для отримування необхідних даних і знань.

Ефективними методами роботи над обласним науково-методичним проектом є методи

креативного навчання. До них належать методи, що у традиційному розумінні є

інтуїтивними: «мозкового штурму», емпатії, педагогічні методи учня, який виконує

роль вчителя тощо. Такі методи спираються на нелогічні дії учнів, що мають

інтуїтивний характер.

Інший вид креативних методів навчання базується на використанні алгоритмічних

приписів та інструкцій (метод синектики, «морфологічного аналізу»). Їхня мета-

побудова логічної опори для створення учнями освітньої продукції.

Наступний вид креативних методів-метод евристики. Це прийоми, які дозволяють

учням вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та

скорочення варіантів таких рішень.

До креативних методів належать також:

·        метод вигадування-спосіб створення невідомого учням раніше продукту за

результатами певних розумових дій;

·        метод «Якби…»-учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок

того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться. Виконання подібних завдань

не тільки розвине здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову

реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних

наук;

·        образної картини - відтворює такий стан учня, коли сприйняття і розуміння

об’єкта, що вивчається, наче зливаються; відбувається його цілісне,

нерозчленоване бачення. Учень під час  такої роботи не тільки думає різними

масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й відчуває

значення реальності, що зображена;

·        гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі

частини або якості;

·        аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальній якості,

властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг, солодку

сіль тощо;

У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами є зворотним: метод

є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водначас він суттєво

впливає на можливості їхньої практичної реалізації. Навчання прогресує

настільки, настільки «дозволяють» йому рухатися уперед застосовані методи.



Креативна освіта на уроках фізики

В умовах посиленого росту об’єму інформації, що поступає, через швидкі зміни в інформаційному світі, певні

знання швидко «старіють» і стають непридатними для прогресивного застосування. В суспільстві виникає

потреба в особистостях, здатних до самореалізації, до саморозвитку, в людях, які мають нестандартне

мислення, які можуть внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу. Тому одним із

пріоритетних напрямків політики нашої держави є турбота про обдаровану та талановиту молодь, її творчий,

інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток.

         Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів.

Креативна освіта відходить від механічного перенесення знань, а за основу взята пошукова діяльність учнів,

що ідуть шляхами наукового дослідження до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез і аж до

вирішення їх і пояснення.

         Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість

не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту.

         Система креативної фізичної освіти спрямована на формування творчого мислення всіх учнів, розвиток

їх інтелектуальних здібностей, які мають першорядне значення для оволодіння знаннями і вміннями в різних

галузях науки. Креативна освіта перетворює засвоєння знань, умінь на захоплюючу мандрівку, пригоду, яка

пов’язана з розкриттям секретів речовини, природи світу в цілому.  

         Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес

організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються

разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням

реальних творчих задач.

         Працюючи над темою «Креативна освіта на уроках фізики», спираючись на активну модель навчання та

частково на інтерактивну (робота в парах, групах) як спеціальну форму організації пізнавальної діяльності,

яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває

свою успішність, інтелектуальну спроможність.

         У процесі педагогічної діяльності прийшла до висновку, що саме ігри, моделювання, розв’язування

прикладних та винахідницьких задач, самостійна робота, дослідно-експериментальна діяльність, участь у

семінарах і диспутах, робота над проектами, створення мультимедійних презентацій сприяють формуванню

креативної особистості.

         У кожній навчальній темі з фізики можна створити умови для креативної діяльності.

         Уроки фізики планую таким чином, щоб:

– навчальний процес мав позитивний емоційний зміст. Бо саме емоціонально-актуальний початок уроку

сприяє формуванню творчої атмосфери. Для цього використовую приказки, прислів’я, уривки віршів, цитати,

картини відомих художників тощо;

– учні розуміли, що творчість починається саме із сумніву. Дуже дієвим на даному етапі є створення

проблемних ситуацій, висування проблемно-пошукових гіпотез. Наприклад, під час вивчення теми

«Архімедова сила» з учнями розглядаємо плавання тіл у воді на різній глибині, або під час вивчення теми

«Потужність» з учнями розглядаємо таке питання: навіщо підйомний кран, якщо вантаж на певну висоту

можна підняти вручну. У Єгипті ж побудували піраміди?

– до проблеми, яка розглядається, було б знайдено декілька варіантів рішень. Наприклад, вивчаючи явище

інерції, пропоную учням знайти способи переміщення склянки з водою на смужці паперу до краю столу так,

щоб смужку витягнути з-під склянки на краю столу і склянка при цьому не впала. На даному етапі

використовую загадковість, інтригу, таємничість, деяку театральність формування проблеми – це все

підсилює мотивацію пошуку нових ідей;

– були присутні елементи винахідницької діяльності учнів, незважаючи на те, що ті відкриття, які вони можуть

зробити на уроці, давно відомі людству. Наприклад, під час вивчення теми «Теплове розширення» пропоную

учням дослідити проходження холодної і нагрітої мідної кулі через кільце. Також не відкидаю самостійне

ознайомлення учнів із додатковим інформаційним матеріалом із тих тем, які вивчаються чи будуть ще

         На початковому етапі вивчення фізики проводжу серію занять, на яких навчаю учнів: читати,

працювати з підручником, допоміжною літературою та додатковою, знайомлю з фізичним обладнанням,

технікою безпеки, навчаю різним прийомам рішення задач, конспектування, складання тезисів, таблиць,

схем, проводити фізичні досліди, бачити проблеми та шукати шляхи їх рішення. Так, для визначення рівня

індивідуальних досягнень можна використати критеріально-орієнтовані тести. Такі тести дають змогу

перевірити, як володіє учень такими прийомами розумової діяльності як синтез, аналіз, порівняння. Учень із

кількох відповідей має вибрати правильну.

         Пропоную розглянути декілька методичних прийомів і завдань до них, які сприяють розвитку

критичного мислення. Їх можна застосовувати на уроках фізики та позакласних заходах.

І. Пошук альтернатив.

         Разом із дітьми прагнемо винайти найбільшу кількість різних рішень певної задачі. Пошук альтернатив

може не дати результату, проте замість прийняття найбільш ймовірного варіанту виробляється звичка шукати

інші можливості.

1. Описати лід, використовуючи всю відому інформацію, отриману за допомогою органів чуття. Обмеження –

Твердий, кристалічний, холодний, прозорий, утворюється з води.

2. Тема «Сила. Одиниці сили».

Описати об’єкт, його характеристики (властивості, параметри, дії). Об’єкт – динамометр із вантажем 100 г.

Обмеження – 4.

Варіанти відповіді:

– динамометр розрахований на 4 Н;

– ціна поділки динамометра 0,1 Н;

– прилад для вимірювання сили;

– 1 Н показує динамометр з вантажем 100 г.

3. Вправа «Літера». Тема «Густина. Одиниці вимірювання густини». Що є одиницею вимірювання густини? Як

її записати? Учні по черзі вставляють у кружок пропущену букву, якою позначається фізична величина або

одиниця вимірювання.

4. Рольова гра «Пантоміма». Учень мімікою зображає модель об’єкту чи процесу. Учні класу вгадують

завдання. Така гра активізує фантазію всього класу та є ефективною у 7-8 класах і під час проведення

позакласних заходів із фізики. Наприклад, зобразити розташування молекул у твердому, рідкому та

газоподібному стані, танення льоду, кипіння води тощо.

5. Вправи на розвиток логічного мислення: «Вилучи зайве».

Наприклад: 1. Книга – папір

                    2. Горщик – глина

                    3. Трактор – колесо

                    4. Шафа – дерево

                    5. Ложка – срібло

Відповідь: трактор – колесо (обидва фізичні тіла).

«Третій зайвий». Що зайве: маса, метр, густина.

Відповідь: маса, густина – фізичні величини;

                   метр – одиниця вимірювання.

ІІ. Зняття штучних обмежень.

         Під час опису об’єктів чи процесів виникають штучні обмеження, які треба відкинути під час пошуку

1. Інтерпретація відсутньої або неповної інформації на малюнку чи в тексті.

Описати об’єкт, систему, явище тощо. У цьому випадку:

а) показую учням частину малюнка, а другу вони інтерпретують;

б) даю фізичний диктант, у якому учням треба відновити відсутні слова, фрази.

         Наприклад, показую малюнок, на якому частина приладу. Учні визначають, який це прилад, одиниці

вимірювання фізичної величини, яку визначають цим приладом.

2. Бліц-опитування «Ти – мені, я – тобі».

Учні ставлять одне одному запитання за темою уроку.

3. Моделювання за встановленими правилами.

Наприклад, скласти ланцюг із об’єктів (слова, малюнки, знаки) так, щоб два сусідні мали спільні ознаки.

Напруга   →   вольтметр   →   амперметр   →   сила струму   →   Ампер   →     вчений.  

ІІІ. Роздуми від зворотнього. Об’єкти чи процеси розглядаються такими, як вони є, а потім – з інших

позицій для того, щоб зрушити з місця під час процесу пошуку рішень проблеми.

1. Визначити ознаки об’єкту чи процесу за протилежними за змістом характеристиками: температура

збільшується, відстань між молекулами збільшується, швидкість руху молекул збільшується. Який це процес?

Відповідь: це процес охолодження (температура зменшується, відстань між молекулами зменшується,

молекули рухаються повільніше).

2. За ознаками об’єкту чи процесу знайти йому протилежні.

3. Складання фізичних пазлів. Картки із зображенням об’єктів, явищ, процесів розрізаються на окремі фігури

довільної форми. Завдання – скласти пазли, визначити зображений об’єкт чи процес.

ІV. Встановлення аналогій. У креативному мисленні використання аналогій сприяє постійному руху думки

вперед. Сутність завдань на аналогію полягає в тому, що дітям пропоную певну систему, до якої вони

знаходять аналогічну, але з іншими об’єктами. Починаючи з 7 класу, вправи на аналогію зводяться до

встановлення фізичного змісту приказок, винайдення їм аналогічних, розв’язання логічних задач, серед

поданих задач знайти аналогічні та пояснити. Наприклад, пояснити фізичний зміст приказки «Влити в бочку

меду ложку дьогтю» та підібрати до неї аналогічну ( «Тухле яйце псує всю кашу»).

         Справжня творчість починається тоді, коли школярі пишуть фізичні казки самостійно, коли вони здатні

створити нові образи. Ось чому особливу увагу звертаю на виконання учнями таких домашніх завдань:

Скласти фізичну казку, вірш, задачу-розповідь, оповідання до теми уроку, кросворди, ребуси.

         На уроках систематично застосовую завдання для малих творчих груп, подібних до цього: «Прочитайте

додатковий матеріал. Складіть усні відповідь, намалюйте схему або поставте запитання до тексту». Учні

самостійно опрацьовують текст, а потім захищають свій проект за допомогою мультимедійної презентації і

ставлять запитання до класу.

         Досить добре розвивають творчу активність учнів дидактичні ігри. Гра привчає учня мислити, виділяти

головне, узагальнювати, розвиває його пам'ять, здібності.

         Часто використовую ігри: «Фізичне доміно», «Хрестики-нулики», гра-мозаїка, сюжетно-рольові ігри.

         При викладанні фізики у всіх класах широко використовую експериментальні задачі, розв’язання яких

потребує нестандартного підходу, що сприяє креативному розвитку на уроках фізики.

         Впровадження інноваційних прийомів на різних етапах уроку фізики надзвичайно важливі:

1. Необхідно ретельно продумати початок уроку.

2. Суворо слідкувати за розподілом часу на уроці.

3. Встановити ступінь реалізації мети та задач уроку.

4. Наприкінці уроку залишити кілька хвилин для актуалізації інноваційних прийомів та рефлексії.

         Надзвичайно важливу роль для школяра відіграє оцінка його праці уроці. Кожна оцінка коментується та

виставляється не за окрему відповідь, а за результат активної роботи учня протягом всього уроку.

         Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес до предмету та процесу

пізнання, навчальна активність, бажання творити і пізнавати. Саме креативне навчання цьому й сприяє.

Література